помилками людини, які вона робить

і зараз розберемося з памяттю і увагою.

Що з памяттю...

Перш з все, треба, щоб ваша програмка і скріни періодично давали нагадування по можливих функціоналах.

Та, людина може часто користуватися вашою програмою. Та, вона до неї звикла

Та, в неї там є якісь сценарії, якими вона користується, і вона звикла ходити по певних вікнах, робити переходи,

якісь певні функції виконувати, якісь кнопочки натискати,

ну і рано чи пізно людина з цим змиряється і якби більше від єкранів не хоче.

Ви можете робити періодично додаткові вікна, які будуть з'являтися час від часу і нагадувати, що

"От, дивіться! В нас тут є ще одна панелька, в нас є ще один режим

і ви можете скористатися ще такими функціями" і пропонує вам сценарій, яким чином робити.

Тому що людина, як правило, рідко щось дуже сильно запам'ятовує, на память вона мало що робить і

ті спогади, яким чином вона натискає ті менюшки, рано чи пізно втрачаються,

особливо якщо людина відпустку візьме, або корпоратив, або якесь святкування

відповідно, може забути частину дій, які може робити та програма.

Варто зробити ще додатковий сценарій, додаткову підсистемку для ваших інтерфейсів, де буде періодично

підказуватись, що тут є ще панель, тут є ще меню, тут ще є підвікна, і можете скористатися такими-то функціями.

Тепер, ще який принцип маєте закласти в вашу програму,

що запам'ятовувати, що робити, не обов'язково.

Тобто ми дивимося на єкран, і людина одразу по кнопках має розуміти де що знаходиться і де що робити.

Якщо є якісь дуже тяжкий функціонал і оформити його у вигляді кількох скрінів, або кількох вікон і

розмістити якісь панельки є достатньо тяжко, наприклад коли ви використовуєте якісь елемент програмування

або ви заставляєте людину писати хронологію своїх дій, відповідно ті команди типові,

які людина набирає словами, варто було би зробити якимись підказками.

Ну от ви, наприклад, берете Visual Studio, або Eclipse і коли ви набираєте якусь певну команду

програмістську, випадає список можливих типових форматів правопису тої чи іншої команди

з такими-то вхідними даними і пунктуацією. Тобто

кожний єтап, якій ви робите по функціях, треба дивитися як його можна замінити візуалізацією,

якими елементами випадаючої додаткової менюшечки. Тобто є ми програміст:

випадаючі постійно списки, випадаючі списки, підказки типових команд і дій.

Що ще людина якби так запам'ятовує? Вона, як правило, запам'ятовує 3-4 дії.

Або "3-4 уваги"

Ну іноді, ще коли є якийсь акцент уваги, ще можете мати в пам'яті до 7, ну до 9 об'єктів.

Тобто це означає, що якщо ви створите нове вікно, як правило, не варто робити більше елементів,

тобто обмежитися до 9 елементів. 9 функцій, 9 зон. Ну краще і взагалі звестися до 3-4 зон.

В такому випадку людина точно буде завжди пам'ятати, де що знаходиться, чітко знати, де воно є розміщене

і чітко буде оперувати.

[Якщо] збільшити кількість об'єктів, які треба відображати, як правило буде довгий час їхнього пошуку, довгий час їхнього вибору

і додатково будуть втрачатися мілісекунди, і взаємодія набагато погіршиться.

Це тільки через то, що є певні обмеження по кількості пам'яті оперативної, яку людина сприймає.

Що тепер з увагою. Увага - це ті яскраві елементи, які мусять бути на ваших інтерфейсах.

Звичайно ви можете зробити чорно-білий інтерфейс і це все буде класно для певної групи людей,

які мають якісь труднощі з кольоросприйняттям, або з контрастом, або з чіткістю зору і це буде нормально.

Нам необхідно порахувати статистику потенційних користувачів, в якіх є певні обмеження і, відповідно,

для кожної групи людей створювати ті чи інші привабливі інтерфейси.

Для старших людей розуміння привабливості одне, для молодших людей і тінейджерів - інше,

для середнього класу по віку і по, там, статі теж інакше рахується привабливість, відповідно, краще

одну й ту саму програму зробити в багатьох різних варіантах і для кожної групи користувачів давати можливість на початках

вибрати той чи інший стиль привабливості і розробити.

Чим більше ви таке зробите, тим більше в вас є варіантів, тим більше людина вибирає, тим більше вона задоволена, відповідно, більше користується.

Ну і ви як програміст, в свою чергу, маєте багато роботи, щоб врахувати усі можливі специфіки.

Що часто є важливим?

Коли ви хочете, щоб людина щось виконувала достатньо ефективно, періодично її треба або відволікати, або не відволікати

Тобто якщо вона зконцентрувалася на функціях програми, вспливаючі вікна, вспливаюча інформація, що прийшло оновлення

чи, наприклад, треба щось врахувати, варто повідключати ці всі дії.

Якщо ви хочете, щоби людина виконала дію, навпаки треба її відволікати. Ми це зара ще там далі розберемо і

дуже часто раніше на сайтах робили багато анімації, робили багато gif-анімації, купа блимаючих елементів,

кожна кнопочка... якись там рух йде і все воно одночасно рухається по всьому екрану. Ви зараз, наприклад,

в Windows 10, Windows 8, коли вони зробили такий плиточний інтерфейс початкового робочого столу, тільки в той момент

коли ви активуєте певний елемент, тільки тоді там починався якись звук, якась анімація. В протележних випадках

як правило це статична картинка, спокійна, не відволікає людину від основних дій, або основних думок.

Так само, наприглад, автоматичне програвання відеороликів.

Ви бачили, що в багатьох зараз програмках, там в Instagram, в Facebook, по замовчуванню програвання роликів відключено.

Якщо ви активуєте цю функцію, клікнете, або натиснете, тільки в той момент починає йти програвання.

В YouTube так само: ви можете або відключити автоматичне програвання, або лишити його.

Відповідно воно теж менше відволікає від основного контенту. При потребі людина активує собі ці елементи.

Це так само треба пройтись по цих пунктах і перевірити кожен скрін, який ви малюєте, і які дії мусить виконувати людина.

Тепер, ще один принцип. В попередньому ми мали не відволікати від уваги, а тут навпаки треба відволікти.

Якщо, наприклад, якась є ситуація, наприклад, дали ви довгий процес, воно там рахує, щось відправляє, перезавантажує, обробляє

відповідно, час триває, людина вже не чекає на завершення якоїсь дії, в той момент якщо щось сталося таке нестандартне, незвичне

наприклад, не зберіглося, обмежилася кількість пам'яті, або перервався зв'язок, людина мусить втрутитися

от в той момент має з'явитися додаткове вікно.

Тобто ви теж мусите придумати скрін, в якому буде описана та чи інша ситуація помилкових дій або системи, або людини

в яких необхідно чітко відволікти людину від інших дій, які виконуються нею паралельно.

Тепер, якщо ви плануєте міняти щось в своїх єкранах, робити якісь внесення змін, переставляти якісь меню,

переставляти іконочки, переставляти панельки, або взагалі робити нову якусь версію, то або це треба поступово робити:

поміняли одну функцію, поміняли кнопочку для цієї функції викликання - дайте певний час користувачам звикнути до цієї зміни.

Якщо ви плануєте взагалі повністю кардинально це змінити, відповідно, краще назвати це "нова програма", "новий інтерфейс",

і тоді людина до нового легше ставиться, легше сприймає, ніж ви будете переробляти все

Ну от це от яскравий приклад був, коли Microsoft перейшов від Office 2003 року до Office 2010.

Вони повністю поміняли концепцію на панелі Ribbon і багато користувачів не сприйняли з першого разу цю модифікацію,

і досі ще не сприймає велика кількість людей, якщо дивитися по статистиці

тобто оці зміни внесені були не зовсім добре, при чому без можливості відключення.

Потім з'явилися сторонні плагіни, які включали цю можливість.

Є ще такий так званий єфект "червоного свистка".

Це коли дійсно стається якась проблема, наприклад, є система з інтерфейсними елементами керування дорожнім рухом, залізницею,

аєропортом.. Нестандартна нештатна ситуація.. Ясно, що тут треба ще кольори поміняти.

І ще й добавити шрифти, добавити звуки.

Тобто все, прорвало трубу, розбився літак, не дай Боже, там якісь затор, зламалося, вийшло з ладу обладнання і так далі.

Тобто звичайні підказки могли бути сірі, традиційний шрифт: "О, там щось не працює один світлофор", "Ой, там є маленький заторчик"..

Є глобальна проблема - взагалі повністю весь інтерфейс має змінити свій зовнішній вигляд.

Тільки тоді людина зреагує: "так, дійсно щось сталося!"

Теж такі варіанти скрінів треба передбачити в програмі і нехай вони будуть. Та, вони будуть рідко використовуватися, але нехай будуть.

Тепер, люди дуже часто деякі дії виконують неусвідомлено.

Та, вони, наприклад, звикли такі рухи робити в інших програмочках і вони по аналогії виконують це і у вашій програмі, хоча ви таке не передбачали.

Отже що тут з'являється з таких неусвідомлених взаємодій?

Люди, коли працюють або з речами, або чомусь навчаються, вони завжди люблять йти від маленького до великого.

Скорше всього, коли ви будете створювати свій програмний продукт і, відповідно, створювати скріни для нього

не варто робити, знов ж таки, 1 скрін з усіма можливими панельками.

Ну дайте, можливо, людині спочатку якісь wizard. Хай він потроху налаштує вашу систему.

Зробіть кілька версій скрінів: типо wide-version, типо середню middle-version, і там якісь high-level зробіть,

І ті всі скріни, хай вони будуть - людина собі вибере на тому чи іншому етапі чим користуватися.

От, наприклад, яскравий приклад - це був Photoshop: з кожним роком вони випускали нову версію,

добавляли нові функції, добавляли нові менюшечки, нові кнопочки.. В кінцевому випадку воно розрослося до величезного редактора

і всі нові користувачі просто не могли з першого разу розібратися зі всім функціоналом, зі всіма можливими елементами.

Після того вони зробили відкат, зробили типо Photoshop "light-версія". Ну, наприклад, навіть зараз ще Visual Studio

від Microsoft тоже. Вони випустили спрощені версії Visual Studio для початківців, які тільки вивчають програмування, щоб не було нагромадження

всіх плагінів і всіх можливих дій з компіляцією і дебаганням ваших програм.

Так само поміняли повністю меню, поміняли інтерфейс.

Тобто тут треба робити теж версії лайтові, спрощені, ну і, відповідно, розширені для досвідчених користувачів.

Є ще так зване поняття "ретикулярного мозку".